Ідея твору казка про яян даю 100 балів

  • Засудження тих, хто чу тльки власне я, до всього ншого — байдуж, звеличення доброти, чуйност, прагнення надати безкорисливу допомогу тому, хто потребу.
    Казкова сторя про яян мстить у соб прихований повчальний змст: справжня людина не може жити лише власним «я», не помчаючи навколо нших, не дбаючи про них. добро, зроблене людиною, завжди повертаться до не.
  • Флософський змст Казки про яянУ цьому свт для кожно людини важливо бути почутою ншою людиною, вдчувати, що ти не сам у житт, що в тебе пдтримка. Тому найстрашнше, коли люди, що знаходяться поряд, не йдуть назустрч один одному, не помчають чужих проблем тривог. Проблему егостичного ставлення до оточуючих порушу в Казц про яян Емма Андвська надзвичайно неординарна поетеса й письменниця нашого часу.
    Цей твр нескладний за сюжетом, лакончно викладений, але надзвичайно глибокий за змстом, спонука до флософських роздумв. Саме тому Казку про яян можна назвати притчею-казкою. Пастушок, перестрибуючи по скелях за козою, пада в провалля, а коли отямлються, опиняться в загадковому мст, вулиц якого складаються з недобудованих веж. На запитання пастушка жител мста не вдповдають, вони зайнят тльки собою. Кожний буду сам свою вежу. У цьому контекст згадуться й вдома бблйна Вавилонська вежа, яку пихат будвники хотли звести вище неба. Бог розгнвався змшав мови людей, як перестали розумти один одного й розйшлися по всьому свту, кинувши будвництво. Так само й жител казкового мста нби покаран за свй егозм. Вони знають тльки сво я чують лише себе. Тльки себе кожний яянин вважа найрозумншим.
    диний житель мста, що ма найнижчу вежу, чу пастушка. Це ддок, який знесилився, втратив внутршн пдпори, що тримають кожного яянина. Старий розповда, що харчуються яяни виключно власним я, вихд з мста може знайти лише людина, що зможе сказати однй з брам ти. Очевидно, невипадково авторка обира число см для позначення клькост брам мста, адже вдомо, що см це знакове число, яке неодноразово зустрчаться в Ббл.
    Жодний яянин не може вимовити просте слово ти, оскльки в хнх устах воно неодмнно обертаться на я. виходить, що жител мста приречен на безсмертне снування, яке нчим не примтне, адже парадоксальною видаться ситуаця, в якй сенс буття людини поляга в безкнечному будуванн веж власно пихатост й егозму, веж власного я. Пастушок не хоче перетворюватися на яянина, вн готовий не просто сам вибратися за меж мста, а й допомогти старому. Хоч ддок вдмовляться, проте пастушок бере його на плеч, бо хоче, щоб бодай перед смертю старий вдихнув свжого повтря. Пастушок мислить категорями ти ми, це да йому можливсть не залишитися в страшному мст. Винагородою за це самоцвти, в як перетворються дд, коли вони виходять на волю. Очевидно, це самоцвти, що символзують скарби душ, духовну цннсть, яку зберг пастушок.
    Емма Андвська навмисно не пода жодного мен, бо образи казки-притч узагальнен, це нби нос флософських дей. Зрозумло, що будь-хто, забувшись ставши самозакоханим егостом, може стати таким яянином без мен, душ , найголовнше, без повноцнного життя. Вд кожного з нас залежить, чи зум я промовити ти, чи вдкриться брама до прекрасного свту гармонйних людських стосункв.
    з сюжету твору можна зробити однозначний висновок: людина нколи не зможе вийти за меж однотипного монотонного буття, поки буде орнтуватися лише на власн нтереси й чути лише себе.